Трамп підписав закон про санкції проти Росії. Що зміниться для України?
Between Capitals with Alex Chen — «Між столицями з Алексом Ченом»
Президент Трамп підписав новий закон про санкції проти Росії. Однак його підпис не дає відповіді на головне запитання: що насправді зміниться для України?
18 вересня Трамп підписав Закон імені Ліндсі О. Грема про санкції проти Росії та Ірану 2026 року. Через два дні президент Володимир Зеленський повідомив, що вони домовилися зустрітися в Нью-Йорку під час Генеральної Асамблеї ООН. Повідомлення Білого дому; ABC News.
Вашингтон розширює свої повноваження для застосування економічного тиску й водночас продовжує дипломатичні зусилля. Обидва процеси відбуваються паралельно. Поки що незрозуміло, як саме вони взаємодіятимуть.
Санкції та дипломатія
21 вересня Financial Times повідомила, що Трамп закликав Зеленського припинити удари по російських нафтопереробних заводах, посилаючись на занепокоєння щодо постачання та цін на дизельне пальне. У матеріалі також ішлося про готовність України розглянути взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі за умови, що партнери зможуть забезпечити дотримання домовленостей Росією. Financial Times.
Тут важливо розрізняти дві пропозиції. Припинення ударів по російських енергетичних об’єктах — одна з них. Взаємна домовленість про захист енергетичної інфраструктури обох країн — інша. Вони передбачають різні зобов’язання, різні ризики та різні питання щодо перевірки їх виконання.
Готовність обговорювати взаємне утримання від ударів не означає, що угоди вже досягнуто. Так само обговорення угоди саме по собі не призупиняє дії санкційного закону.
Саме тут політична картина стає складнішою, ніж може здаватися з повідомлення про підписання закону. Санкції обмежують економічні зв’язки за участю Росії та покупців її продукції. Удари по інфраструктурі впливають на фізичні обсяги виробництва. Переговори стосуються того, від яких дій кожна сторона може відмовитися і чого вона очікує натомість.
Це різні інструменти, і їхні наслідки потрібно оцінювати окремо.
Що змінює підписання закону, а чого — ні
Які повноваження надає новий закон?
Пакет заходів охоплює російських посадовців, фінансові установи, діяльність в енергетичному секторі та мережі зовнішньої підтримки Росії. Він передбачає мита до 500% на товари, що імпортуються з Росії, та до 100% на товари з країн, які відповідають визначеним законом критеріям щодо закупівель російських енергоносіїв або сприяння обходу нафтових санкцій. Текст закону, статті 102–113.
Однак слово «до» тут має принципове значення. Це граничні ставки, а не єдиний розмір мита, який автоматично почав діяти для всіх одразу після підписання закону. Важливо, які країни підпадуть під дію заходів, які ставки буде встановлено та чим обґрунтовуватимуться ці рішення.
Станом на 21 вересня у вересневих пресрелізах Офісу торговельного представника США не було оприлюднено переліку тарифних ставок для окремих країн у межах виконання цього закону. Вересневі пресрелізи Офісу торговельного представника США.
Це обмежує висновки, які можна зробити на підставі цих повідомлень. Але це не доводить, що за лаштунками нічого не відбувається.
Багато початкових заходів мають бути вжиті протягом 30 днів після набрання законом чинності, тому 18 жовтня стане однією з перших контрольних дат. Закон також містить умови, винятки та положення, які дозволяють президентові звільняти від застосування окремих заходів за умови надання пояснення Конгресу. Текст закону, статті 102–115.
Отже, потрібно окремо стежити за трьома речами: чого вимагає закон, що робить адміністрація і що змінюється внаслідок цих дій.
Високе мито саме по собі не доводить, що політика досягає своєї мети. Нижча ставка також не доводить, що тиск зник. Щоб оцінити результат, потрібно дослідити і саме рішення, і реакцію на нього.
Приклад від Міністерства фінансів США
Повідомлення Міністерства фінансів США, оприлюднене в день підписання закону, показує, чому ці відмінності важливі.
18 вересня Мінфін США оновив обмежений дозвіл, пов’язаний із можливим продажем закордонних активів Lukoil International. Це відбулося в межах уже чинної санкційної програми, а не як новий захід на виконання закону імені Грема. Повідомлення Міністерства фінансів США.
Дозвіл дає змогу вести переговори та укладати певні договори з відкладальною умовою до 00:01 за східним літнім часом США 22 жовтня 2026 року. Він не дозволяє завершити продаж: для цього потрібен окремий дозвіл Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, або OFAC. Генеральна ліцензія № 131J.
За повідомленням Мінфіну США, будь-який запропонований продаж оцінюватимуть з огляду на низку умов, зокрема повне припинення зв’язків із «Лукойлом» і блокування коштів, належних цій підсанкційній компанії. Роз’яснення OFAC.
Різниця проста: дозвіл на переговори не є дозволом на завершення угоди, а обмежений дозвіл не означає скасування санкцій.
Без цього розмежування те саме повідомлення можна подати або як значну поступку, або як звичайну адміністративну процедуру, так і не пояснивши, що насправді змінилося.
Наступні три–шість місяців
Що Україна зможе оцінити протягом наступних трьох–шести місяців?
До грудня можна буде провести початкову оцінку виконання закону. Які обмеження було застосовано? Якими поясненнями супроводжувалися рішення про звільнення від окремих заходів або встановлення тарифних ставок? Чи змінили свою поведінку уряди та компанії, яких торкнулися ці рішення?
Приблизно до березня 2027 року постане складніше запитання: що сталося з діяльністю, яку закон мав обмежити?
Чи скоротилися доходи? Чи припинилися операції, чи їх просто почали проводити через інших посередників? Чи змінилася структура закупівель?
Відповіді на ці запитання потребують доказів.
Розгляньмо умовний приклад. Певна країна купує менше російської нафти, але світові ціни на нафту зростають. У такому разі доходи Росії можуть не скоротитися пропорційно до зменшення обсягів продажу.
Або підсанкційний посередник припиняє роботу, проте його операції перебирає інша компанія. Діяльність первинної цілі санкцій порушено, але самі операції можуть тривати.
Саме тому кількості оголошених рішень недостатньо для оцінки їхніх наслідків.
Березень — це орієнтир для аналізу, а не єдиний установлений законом строк. Відлік строків деяких переглядів починається з моменту запровадження конкретних заходів, а не з дати підписання закону. Закон також сам по собі не передбачає нового пакета військової допомоги чи фінансування відбудови України. Для цього потрібні окремі рішення. Текст закону.
Отже, для України наступний етап охоплює і виконання закону, і дипломатію. Які обмеження застосовуються? Які умови супроводжують їх послаблення? Як ці рішення пов’язані із зобов’язаннями, що обговорюються з Києвом і Москвою?
Станом на 21 вересня після підписання минуло лише три дні. Цього замало, щоб визначити вплив закону на воєнну економіку Росії або її переговорну позицію. Але цього достатньо, щоб окреслити, за чим стежити:
- Жовтень: виконання закону.
- Грудень: реакції урядів і компаній, яких торкнулися заходи.
- Березень 2027 року: докази змін у діяльності, яку закон покликаний обмежити.
Це контрольні орієнтири, а не обіцянки врегулювання.
Підпис змінив законодавство. Виконання покаже, як Вашингтон застосовуватиме новий закон. А фактичні результати покажуть, що він змінить.
