Кампанія — та українські докази

Вашингтону знадобиться

Автор Алекс Чан
Партнер | Лобіст | Розвиток міжнародного бізнесу
Алекс Чан відповідає за міжнародний розвиток, стратегічні партнерства, міжнародні комунікації та взаємодію зі зацікавленими сторонами у США та в усьому світі. Його досвід зосереджений на побудові довіри, стимулюванні зростання бізнесу та підтримці міжнародних ініціатив.

Голосування в Сенаті було драматичним. Складніше питання полягає в тому, чи зможе Україна перетворити те, що вона вже знає про військову економіку Росії, на цілеспрямовані політичні дії з боку США.

Частина перша з двох

Орієнтовний час читання: 7 хвилин

Статус законодавчого акту станом на 25 серпня 2026 року

Уявіть собі деталь, вилучену з російської ракети після нападу на Україну.

Українська технічна група знає, для чого призначений цей компонент. Дослідники, можливо, встановили його виробника, дистриб’ютора або шлях надходження до Росії. Урядовці розуміють, чому ця справа має важливе значення.

Однак наявність доказів не означає, що вони автоматично перетворюються на політику.

Щоб інформація мала значення у Вашингтоні, вона має давати відповіді на кілька основних питань: Що вона доводить? Чому це має хвилювати Сполучені Штати? Яка американська інституція має повноваження вжити заходів? Яких дій вимагає Україна?

Ця розбіжність — між інформацією, якою володіє Україна, та рішенням, прийнятим у США, — є однією з можливостей, що відкриваються завдяки Закону Ліндсі О. Грем «Про введення санкцій проти Росії та Ірану» 2026 року.

7 серпня Сенат ухвалив цей законопроект переважною більшістю голосів — 86 проти 11. Через три дні у Палаті представників було подано відповідний двопартійний законопроект, однак він ще не пройшов усі етапи розгляду в Палаті представників і не набув чинності.

Голосування в Сенаті стало важливою політичною подією. Однак для України найважливіша робота, можливо, розпочнеться вже після того, як ця новина зникне з заголовків.

Остання передвиборча кампанія Ліндсі Грем

Цей законопроект має особливе емоційне значення, оскільки став однією з останніх політичних ініціатив Ліндсі Грем.

10 липня Грем зустрівся з президентом Володимиром Зеленським у Києві. Вони обговорили санкції, протиповітряну оборону та подальшу підтримку України з боку США. Напередодні своєї смерті, що сталася наступного дня, Грем також досяг домовленості з Білим домом щодо переглянутого формулювання санкцій, яке могло б отримати підтримку адміністрації.

Грем та сенатор-демократ Річард Блюменталь понад рік працювали над створенням двопартійної коаліції на підтримку цієї пропозиції. Після смерті Грема понад 60 сенаторів офіційно підтримали доопрацьований законопроект, який згодом було названо на його честь.

Політична позиція Грехема була простою: самих санкцій проти Росії вже недостатньо.

Росія може продовжувати фінансувати війну за рахунок продажу енергоносіїв, водночас використовуючи іноземні банки, торговельні мережі, промислових постачальників та інших посередників, щоб пом’якшити наслідки західних обмежень.

Грем хотів, щоб Сполучені Штати чинили тиск як на цих зовнішніх пособників, так і на Москву.

Ця ідея пояснює, чому законодавство може підвищити цінність достовірної інформації, що надходить з України.

Україна має багаторічний досвід бойових дій, технічних досліджень та практичної роботи у сфері російських закупівель, виробництва ракет і безпілотників, атак на інфраструктуру та обходу санкцій. Питання полягає в тому, чи можна ці знання систематизувати та представити у формі, придатній для використання американськими установами.

Законопроект, спрямований на розширення військової економіки

Дія цього законодавства поширюється далеко за межі кола високопоставлених російських чиновників та олігархів.

Він охоплює суб’єктів, пов’язаних із російською державою, великі фінансові установи, іноземну підтримку оборонно-промислової бази Росії, енергетичні проєкти та мережі, що допомагають Росії обходити існуючі обмеження. Він також містить положення, що стосуються суден та постачальників послуг, які беруть участь у перевезенні російських товарів.

Деякі положення законодавства зобов’язують адміністрацію розпочинати перевірки протягом 30 днів після набрання законом чинності та проводити їх кожні 180 днів. Це має важливе значення, оскільки корпоративні структури, схеми поставок, канали закупівель та іноземні посередники можуть швидко змінюватися.

Цей законопроект також містить положення, які викликають найбільші політичні суперечки.

Цей закон дозволить встановлювати мита в розмірі до 500 відсотків на товари, що імпортуються безпосередньо з Росії, та до 100 відсотків на товари з відповідних країн, які залишаються основними покупцями російських енергоносіїв або відіграють провідну роль у сприянні ухиленню Росії від санкцій щодо нафти.

Це, скоріше, максимальні ставки, а не автоматичні єдині тарифи, але вони все одно нададуть виконавчій владі значні економічні важелі впливу.

Для українських читачів привабливість цього питання очевидна. Доходи Росії від енергетики допомагають фінансувати війну, а відносини з третіми країнами дали змогу Москві пристосуватися до попередніх санкцій.

Політичний ризик також є реальним.

Введення мита на всі товари з великої торговельної країни має набагато ширші наслідки, ніж заморожування активів одного російського чиновника чи компанії. Це може вплинути на американських імпортерів, ланцюги постачання та відносини з країнами, які Вашингтону також можуть знадобитися як партнери.

За голосуванням у Сенаті приховувалася справжня розбіжність думок

Остаточний результат голосування — 86 голосів «за» проти 11 «проти» — свідчить про переважну єдність, проте не всі сенатори однаково схвально ставилися до кожного пункту законопроекту.

Перед остаточним ухваленням Сенат проголосував за поправку, яка б скасувала повноваження щодо встановлення тарифів для третіх країн. Ця поправка не була прийнята з результатом голосування 32 проти 64.

Різниця між цими двома голосуваннями є показовою. Багато сенаторів підтримали посилення санкцій проти Росії, водночас висловлюючи занепокоєння щодо обсягу повноважень щодо встановлення мит, які передаються президенту.

Палата представників зіткнеться з такою самою напругою.

Деякі члени наголошуватимуть на необхідності позбавити Росію доходів від енергоносіїв та покарати ті закордонні мережі, які підтримують її війну.

Інші запитають, чи не є повноваження тарифного органу надто широкими, чи не можуть президентські винятки послабити контроль за дотриманням законодавства та чи забезпечує законодавство достатній нагляд.

Це не просто розбіжність між прихильниками та противниками України. Це дискусія про те, як слід організовувати та контролювати тиск.

Тому Україна зацікавлена в тому, щоб захистити найважливіші положення законодавства, не ігноруючи при цьому обґрунтовані занепокоєння щодо його впровадження.

Повторні перегляди мають бути збережені. Увага до військових, промислових та енергетичних мереж Росії має залишатися незмінною. Вимога про те, що заходи, спрямовані проти Росії, можуть бути скасовані лише після укладення мирної угоди, прийнятої вільним і незалежним урядом України, також має залишатися в силі.

Водночас рішення щодо тарифів та президентські винятки мають бути достатньо прозорими, щоб Конгрес та уряди країн-союзників могли зрозуміти, як саме використовуються ці повноваження.

Жорсткі санкції та дисциплінований нагляд — це не суперечливі позиції. Україні потрібні обидві.

Яке місце займають українські докази

Законопроект Грехема може призвести до того, що американські чиновники будуть змушені неодноразово переглядати списки російських суб’єктів, іноземних посередників та мінливі мережі ухилення від санкцій.

Ці події можуть стати для українських інституцій вагомішою підставою для доведення відповідної інформації до відома Вашингтона.

Одне з українських міністерств може мати докази щодо атак на об’єкти критичної інфраструктури або іноземної підтримки російського військового виробництва.

Дослідницький інститут або університетський центр міг задокументувати мережу поставок або проаналізувати компоненти, вилучені з російської зброї.

Компанія, що працює в оборонній або технологічній галузі, може володіти технічними знаннями, що мають значення для вирішення більш загальних політичних питань.

Галузева асоціація могла б об’єднати інформацію від кількох організацій у більш ґрунтовну інституційну аргументацію.

Найкращий проект не повинен починатися із загальної вимоги про «посилення санкцій».

Все починалося б із конкретної проблеми:

Ось які факти ми задокументували. Ось чому це має значення для військового потенціалу Росії. Ось американська установа, яка повинна це розглянути. Ось які заходи, на нашу думку, заслуговують на увагу.

Не кожна справа призведе до застосування санкцій. Деяка інформація може бути неповною, застарілою або юридично недостатньою. Деякі справи можуть бути більш доречними для розгляду в рамках нагляду з боку Конгресу, забезпечення дотримання експортного контролю, залучення приватного сектора або подальшого розслідування.

Саме тому так важлива ретельна підготовка.

Обмежена, але корисна роль FUAL

FUA Strategy & Lobby не повинна позиціонувати себе як юридична фірма, що спеціалізується на санкціях, фірма з судової бухгалтерії або спеціалізована морська консалтингова компанія.

Її належна роль є політичною: допомагати українській установі визначити свою мету, сформулювати аргументи на користь державної політики, виявити відповідні американські аудиторії та підтримувати взаємодію після першої зустрічі.

У випадках, коли для вирішення питання потрібні юридичні, фінансові, технічні або галузеві знання, компанія FUAL може залучати кваліфікованих зовнішніх фахівців. Їхній аналіз слугуватиме підґрунтям для кампанії; компанія FUAL не намагатиметься замінити їхню роботу.

Для молодої компанії це розмежування має велике значення. Довіра ґрунтується на розумінні того, які роботи можна виконати власними силами, а в яких випадках клієнту потрібна більш широка команда фахівців.

Потенційним клієнтом може бути також українська державна установа, а не приватна компанія.

Законодавство США дозволяє представництво інтересів іноземних урядів та іноземних юридичних осіб за умови належного розкриття інформації. Закон FARA вимагає від певних агентів реєстрації в Міністерстві юстиції та розкриття інформації про свої зв’язки, діяльність, надходження та витрати. Це система забезпечення прозорості, а не загальна заборона на законне представництво.

Отже, правильно організована взаємодія могла б дати змогу українському міністерству, відомству чи державній установі отримати додаткову підтримку з боку Конгресу, провести аналітичні дослідження в галузі політики та налагодити координацію з зацікавленими сторонами, не замінюючи при цьому Посольство України чи офіційні дипломатичні канали.

Від доказів до тиску

Ухвалення Сенатом законопроекту Грема стало вагомою даниною поваги сенатору, який став одним із найвідоміших республіканців, що підтримують Україну.

Але справжнє випробування чекає на нас пізніше.

Чи ухвалить Палата представників цей законопроект?

Чи застосує виконавча влада нові повноваження проти систем, що підтримують війну Росії?

Чи будуть огляди йти в ногу з адаптацією цих систем?

І чи дійде достовірна українська інформація до тих посадовців, які приймають ці рішення?

Наступні дії США проти Росії можуть розпочатися з чогось незначного: вилученого компонента, корпоративного документа, технічного звіту або задокументованих зв’язків, які, якщо розглядати їх окремо, здаються незначними.

Цінність стає очевидною, коли всі елементи з’єднуються, і суть запиту щодо політики стає зрозумілою.

Ось так українські докази можуть перетворитися на засіб тиску з боку США.

Ця стаття містить загальний аналіз політичних питань і не є санкціями чи юридичною консультацією.