Рік українського лобіювання: як легалізований вплив стає інструментом економіки

Олексій Шевчук, голова Національної асоціації лобістів України

Перший рік практичного функціонування закону про лобіювання — це не просто формальний етап імплементації нових правил. Це момент, коли українська держава вперше системно спробувала вивести з тіні одну з ключових функцій будь-якої економіки — вплив на рішення влади.

І якщо дивитися на це ширше, мова йде не про регулювання окремого виду діяльності. Мова йде про зміну моделі взаємодії між бізнесом, державою та суспільством.

Від тіньового впливу до публічної взаємодії

Вплив на державні рішення в Україні існував завжди. Але довгий час він залишався поза формальними рамками: без чітких правил, без прозорості і без відповідальності.

Це створювало дві паралельні реальності:

• офіційну — з процедурами, консультаціями та публічною політикою;
• неформальну — з кулуарними домовленостями та прихованими інтересами.

Закон про лобіювання вперше намагається ці реальності з’єднати.

Його логіка проста: не заборонити вплив — це неможливо, — а зробити його видимим, структурованим і підзвітним.

У цьому сенсі лобіювання — це не про “дозвіл на вплив”. Це про його інституціоналізацію.

Нова професія замість “зв’язків”

Одна з ключових змін, яку вже можна спостерігати, — це трансформація самої природи професії.

Традиційно лобіст в українському контексті сприймався як людина з доступом. GR-фахівець — як посередник між бізнесом і владою.

Сьогодні цей підхід поступово втрачає актуальність.

Формується нова професійна модель, у якій лобіст — це:

• аналітик регуляторної політики;
• фахівець із впливу на нормотворення;
• експерт із комплаєнсу та антикорупційних ризиків;
• стратегічний комунікатор між бізнесом і державою.

Це означає фундаментальну зміну: від персоніфікованого впливу — до інституційного.

Перший рік: зміна правил гри, а не цифр

Оцінювати перший рік через кількісні показники — помилка.

Реєстри, звіти, кількість взаємодій — це лише зовнішні індикатори. Вони не відображають головного: зміну поведінки учасників ринку.

Справжній результат першого року полягає в іншому:

• вплив починає оформлюватися як процес, а не як домовленість;
• інтереси — як позиції, що підлягають публічному обґрунтуванню;
• взаємодія — як дія, що залишає слід;
• репутація — як актив, що залежить від прозорості.

Це повільний, але незворотний процес.

Освіта і стандарти: де насправді формується ринок

Жоден закон не створює професію сам по собі.

Він лише задає рамку. Наповнення цієї рамки — це завдання професійної спільноти.

Сучасне лобіювання — це мультидисциплінарна сфера, яка знаходиться на перетині:

• права,
• економіки,
• державного управління,
• комунікацій,
• антикорупційного комплаєнсу.

Без формування стандартів, етики та системної освіти ця сфера неминуче повертається до своєї неформальної природи.

Саме тому розвиток навчальних програм і професійних інституцій є не другорядним, а критичним фактором.

Головний виклик: провести межу

Найскладніше питання для будь-якого ринку лобіювання — не в реєстрації чи звітності.

Найскладніше — провести чітку межу між:

• прозорим лобіюванням;
• експертною участю в політиці;
• громадською адвокацією;
• і тіньовим впливом.

Ця межа не може бути виключно юридичною. Вона завжди частково базується на професійній етиці.

І саме тут виникає ключова роль саморегуляції.

Баланс контролю і свободи

Ще один системний ризик — це перекіс у бік надмірного державного контролю.

Якщо регулювання стане надто жорстким, ринок знову піде в тінь.

Якщо ж контроль буде формальним — прозорість залишиться декларацією.

Ефективна модель можлива лише за умов балансу:

• держава забезпечує правила і відкритість;
• професійна спільнота формує стандарти і етичні межі;
• суспільство здійснює зовнішній контроль;
• суд гарантує справедливість застосування правил.

Це не компроміс. Це конструкція зрілого ринку.

Лобіювання як інструмент економічної політики

У контексті відбудови України значення лобіювання різко зростає.

Йдеться вже не про окрему професію, а про інфраструктуру прийняття рішень.

Саме через механізми представництва інтересів формуватимуться:

• інвестиційні правила;
• політика відновлення інфраструктури;
• регулювання енергетики;
• оборонно-промисловий комплекс;
• страхування воєнних ризиків;
• інтеграція до європейських ринків.

Для міжнародного бізнесу критично важливо мати зрозумілий, прозорий і передбачуваний канал взаємодії з державою.

І саме лобіювання в його сучасному вигляді таким каналом і є.

Що далі

Перший рік показав: інститут лобіювання в Україні відбувся.

Але це лише початок.

Наступний етап — значно складніший:

• інтеграція лобіювання в реальні процеси нормотворення;
• цифровізація взаємодії з парламентом і урядом;
• чітке розмежування лобіювання, GR і адвокації;
• формування довіри до професії;
• захист ринку від дискредитації та імітації.

Фактично, зараз вирішується ключове питання: чи стане лобіювання в Україні інструментом розвитку економіки — чи залишиться лише легалізованою формою старих практик.

Від відповіді на це питання залежить не лише доля професії.
Від неї залежить якість державних рішень у найближче десятиліття.