Як економічне співробітництво між США та Україною може перетворити стратегічні корисні копалини на робочі місця та інвестиції

Як співпраця між США та Україною може перетворити природні ресурси на прибуткові підприємства, робочі місця для кваліфікованих фахівців та вищі зарплати, водночас створюючи комерційні можливості для американських компаній? У весняному випуску подкасту «Between Capitals» Алекс Чен розглядає це питання на прикладі гіпотетичного українського підприємства з обробки титану, пов’язуючи між собою такі аспекти, як критично важливі мінерали, промисловий розвиток, інвестиційні ризики та політику США.

Замість того, щоб зосереджуватися виключно на поточних політичних подіях, Чен обґрунтовує необхідність довгострокового підходу до двостороннього співробітництва — такого, що зміцнює промисловий потенціал України, посилює трансатлантичну безпеку та створює стабільні економічні можливості як для українських, так і для американських підприємств.

Перетворення титану на економічні можливості

У цьому епізоді йдеться про гіпотетичну механічну майстерню на заході України, яка виготовляє прецизійні деталі з титану та інших металевих сплавів. Замість того, щоб чекати, поки почнуть працювати великомасштабні проекти з видобутку та переробки, підприємство могло б розпочати свою діяльність із закупівлі сертифікованих матеріалів у перевірених постачальників, залучення клієнтів та формування кваліфікованого персоналу.

Цей підхід ілюструє більш загальний економічний принцип: цінність природних ресурсів виходить за межі їх видобутку. Переробка, інженерні роботи, логістика, технічне обслуговування обладнання та виробництво готової продукції створюють взаємопов’язані бізнес-можливості, забезпечують податкові надходження та сприяють створенню робочих місць для висококваліфікованих працівників.

З часом, у міру розширення інвестицій, інфраструктури та промислових потужностей, до України можуть перенестися додаткові етапи ланцюга постачання. Чен також розглядає довгострокову перспективу відновлення втрачених промислових потужностей України за допомогою сучасного виробництва сталі та сплавів, при цьому наголошуючи, що для реалізації таких амбіцій знадобляться значні капіталовкладення, надійна інфраструктура та стабільні умови безпеки.

Фінансування інвестицій у країні, що перебуває у стані війни

Створення виробничого бізнесу вимагає початкових інвестицій у обладнання, матеріали, енергоносії та заробітну плату — часто задовго до того, як клієнти почнуть оплачувати замовлення. В Україні ці звичайні комерційні виклики ускладнюються ризиками, пов’язаними з війною, коливаннями курсу валют, перебоями в роботі інфраструктури та невизначеністю щодо того, коли інвестори зможуть вийти з бізнесу.

Чен порівнює ризики інвестування в українське промислове підприємство з альтернативними варіантами використання капіталу, зокрема з цінними паперами Казначейства США та інвестиціями на широкому ринку акцій США. У своєму аналізі він підкреслює, чому простої обіцянки вищої прибутковості може бути недостатньо для залучення фінансування.

Інститути фінансування розвитку могли б допомогти подолати цей розрив. Американська Міжнародна корпорація фінансування розвитку (DFC) може надавати підтримку проектам, що відповідають критеріям, у формі кредитів, гарантій, інвестицій у власний капітал та страхування політичних ризиків. Українські банки-учасники також могли б запропонувати практичний механізм фінансування для малих підприємств.

Однак Чень вказує на проблему, пов’язану з реалізацією: програми фінансування є ефективними лише тоді, коли підприємства знають про їхнє існування та мають до них доступ. Покращення комунікації, навчання персоналу та механізми перенаправлення могли б допомогти українським підприємцям отримати доступ до наявної підтримки.

Американо-український інвестиційний фонд реконструкції (URIF), створений відповідно до двосторонньої угоди від квітня 2025 року, є ще одним потенційним джерелом підтримки для інвестиційних проєктів, що відповідають критеріям. Залежно від структури проєкту та рішень відповідних інституцій, різні механізми фінансування можуть бути спрямовані на підтримку виробничої та переробної галузей або пов’язаної з ними енергетичної інфраструктури.

Це лише можливі варіанти, а не гарантії фінансування гіпотетичного семінару.

Що законопроект H.R. 2913 може означати для відбудови

Чен аналізує три положення законопроекту H.R. 2913 («Закон про підтримку України»), які можуть вплинути на загальні рамки економічного співробітництва та відбудови.

Розділ 104: Пріоритети DFC. Це положення додасть Україну до встановленої законом системи пріоритетів DFC. Це може зміцнити політичну основу для підтримки відповідних українських проєктів, хоча й не гарантуватиме фінансування, схвалення позики чи більш вигідних умов.

Розділ 107: Координація відновлення. У законопроекті пропонується створити посаду спеціального координатора з питань відновлення України в рамках Державного департаменту США. Краща координація могла б сприяти узгодженню інвестиційних рішень із практичними потребами, такими як надійне електропостачання, транспортні сполучення та інша інфраструктура, необхідна для промислового виробництва.

Розділ 110: Трастовий фонд відновлення України. Запропонований фонд функціонуватиме в рамках Міністерства фінансів США, при цьому повноваження щодо витрачання коштів належатимуть державному секретареві, а фінансування залежатиме від асигнувань Конгресу та відповідних вимог. На відміну від інвестиційного механізму, орієнтованого на фінансову віддачу, цей фонд зможе підтримувати більш широкі заходи з відновлення, задоволення гуманітарних потреб, економічного розвитку та підзвітного врядування.

На момент, коли відбувалися ці події, 4 червня 2026 року Палата представників ухвалила законопроект H.R. 2913 226 голосами проти 195. Станом на 13 жовтня законопроект залишався на порядку денному Сенату в очікуванні подальших дій. Його ухвалення було невизначеним, і обидві палати мали б узгодити один і той самий текст законопроекту, перш ніж його можна було б подати на підпис президенту.

Чен наголошує, що інформаційно-пропагандистська діяльність та лобіювання можуть відігравати практичну роль у цьому процесі. Для ефективної взаємодії необхідно розуміти, які офіси членів Конгресу та урядові установи можуть вирішити конкретні проблеми, розробляти обґрунтовані пропозиції та демонструвати, як зміна політики може принести користь обом країнам.

Хто виграє від економічного співробітництва між США та Україною?

Для українців інвестиції у промисловість можуть означати створення кваліфікованих робочих місць, підвищення заробітної плати, укладення нових контрактів із постачальниками та можливості для розвитку бізнесу навколо виробничих об’єктів. Чен наголошує на важливості створення можливостей для входження у ці галузі для ветеранів, ветеранів з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб, які через війну втратили свої домівки або засоби до існування.

Американські компанії могли б отримати вигоду, виступаючи постачальниками обладнання, комплектуючих, технічних знань та інших послуг. Комерційні покупці також могли б допомогти українським виробникам стати надійними постачальниками в рамках американських та європейських ланцюгів постачання завдяки надійним довгостроковим зобов’язанням щодо закупівель.

Інвестиційні можливості для окремих американців — це окреме питання. Чен розглядає гіпотетичну можливість створення біржового фонду, що забезпечує доступ до бізнесу, пов’язаного з відбудовою, водночас наголошуючи, що сама угода про видобуток корисних копалин не передбачає створення жодного такого інвестиційного продукту для роздрібних інвесторів. Будь-яка майбутня пропозиція повинна відповідати чинному законодавству про цінні папери та вимогам щодо лістингу, а ризики, пов’язані з військовими конфліктами та неліквідними промисловими активами, можуть зробити такий продукт непрактичним.

Зрештою, вигоди залежатимуть від того, як структуровані проекти, хто несе фінансові ризики та чи досягають економічні вигоди працівників і місцевих підприємств — а не лише інвесторів.

Прозорість, підзвітність та довгострокові зобов’язання

Чен стверджує, що для успішної відбудови потрібно дещо більше, ніж лише угоди про фінансування та політичні декларації. Україні потрібні прозора система ліцензування, надійні договори, чесна конкуренція, своєчасні розрахунки з постачальниками та механізми, які дозволяють працівникам отримувати частку від зростання продуктивності праці.

Тим часом Сполученим Штатам потрібні надійні зобов’язання, дієве законодавство, чіткі рішення щодо фінансування та ефективний нагляд, здатний витримати політичні зміни.

Навіть за наявності інституційної підтримки та страхування ризики неможливо повністю усунути. Напади можуть призвести до знищення обладнання, перебої з електропостачанням — до зупинки виробництва, а пошкодження інфраструктури чи втрата вантажів — до погіршення відносин із клієнтами. Інвестори все одно можуть зазнати значних збитків.

Ці реалії роблять поетапний підхід більш обґрунтованим: слід починати з операції, яку можна контролювати, з якісних матеріалів, надійних клієнтів, резервного джерела електроенергії, грошових резервів та альтернативних логістичних маршрутів. Розширюватися слід лише тоді, коли обсяги продажів, якість продукції та фінансування виправдовують додаткові інвестиції.

Будувати, не зважаючи на політичні цикли

Головна ідея книги «Між столицями» полягає в тому, що співпрацю між США та Україною слід оцінювати не лише з огляду на безпосередні політичні рішення, а й з огляду на той виробничий потенціал, який вона формує протягом років і десятиліть.

Критично важливі мінерали можуть стати відправною точкою, але довгострокова економічна цінність забезпечується підприємствами, ланцюгами постачання, інфраструктурою та кваліфікованими працівниками, які перетворюють сировину на готову продукцію. Законопроект H.R. 2913, DFC та URIF можуть кожен окремо сприяти досягненню цієї ширшої мети за умови, що відповідні політичні заходи будуть ефективно реалізовані, а проекти відповідатимуть необхідним вимогам.

Для Чена головне завдання полягає в тому, щоб перетворити стратегічну узгодженість на практичні результати: конкурентоспроможне українське виробництво, комерційно вигідні партнерства, справедливу заробітну плату, прозоре управління та можливості для американських підприємств.

Питання полягає не просто в тому, як фінансувати відбудову України, а в тому, як створити промислове партнерство, здатне приносити спільну користь і водночас чесно та відповідально управляти ризиками.

Алекс Чен — ведучий програми «Between Capitals», у якій він аналізує взаємозв’язки між економікою, геополітикою, бізнес-стратегією та відносинами між США й Україною. Його погляд поєднує освіту в галузі бізнесу та фінансів, здобуту в Бізнес-школі імені Джонса при Університеті Райса, бойовий досвід у лавах армії США та службу в Німеччині разом із військами НАТО, а також два-три роки діяльності з відстоювання інтересів України на Капітолійському пагорбі.